Фінансовий марафон: Як працює накопичувальне страхування в Україні, ЄС та США
Накопичувальне страхування життя (НСЖ) — це марафон довжиною у 10–30 років. Успіх цього продукту на Заході та його пробуксовування в Україні пояснюється не лише цифрами, а й «генетичною пам'яттю» про фінансові кризи.
Глобальні контрасти: Пенсійний лайфстайл
Рівень проникнення страхування життя (відсоток населення, що має поліс) — це показник фінансового здоров’я нації. У 2025 році картина виглядає так:
- США (близько 55–60%): Тут страхування життя — це стандартний «пакет дорослої людини». Для американців це не стільки про старість, скільки про спадщину та податкові пільги. Поліс часто виступає як гнучкий банківський рахунок, під який можна взяти позику.
- Західна Європа (близько 50%): У Німеччині чи Франції НСЖ — це консервативний додаток до державної пенсії. Європейці цінують гарантії: навіть при низьких ставках вони знають, що отримають свої кошти плюс невеликий бонус від держави.
- Україна (близько 2–3%): Ми перебуваємо на рівні ринків, що лише зароджуються. Більшість українців (понад 95%) покладаються або на солідарну пенсійну систему, яка вже зараз ледь покриває базові потреби, або на власну нерухомість і «готівку під матрацом».
5 причин, чому в Україні не довіряють НСЖ
Навіть наявність механізму індексації (коли ви щороку трохи збільшуєте платіж, щоб сума виплати в майбутньому відповідала цінам) не завжди переконує українців. Ось основні бар'єри:
1. Страх гіперінфляції та девальвації Українці пережили 90-ті, кризи 2008 та 2014 років. Психологічно важко повірити, що гривня через 20 років матиме бодай якусь цінність. Хоча індексація дозволяє «наздоганяти» ціни, люди бояться, що швидкість зростання курсу долара завжди буде вищою за будь-які розрахунки страховиків.
2. Відсутність «довгої» довіри до інституцій У США компанії існують по 150 років (як-от MetLife). В Україні більшість страховиків мають історію у 20–30 років, що для пенсійного планування є лише «молодим віком». Люди бояться, що через 15 років компанія просто зникне, попри жорсткий нагляд Нацбанку.
3. Низька фінансова грамотність Багато хто досі плутає страхування життя з «фінансовими пірамідами». Розуміння того, що страхові резерви жорстко контролюються державою та перестраховуються у глобальних гігантів, у масового споживача поки що відсутнє.
4. Пріоритет швидких грошей У країні, де йде війна, горизонт планування часто звужується до тижня або місяця. Вкладати кошти в актив, який ви побачите через 20 років, здається багатьом занадто ризикованим і недоречним «тут і зараз».
5. Слабкий фондовий ринок У США страхові компанії вкладають ваші гроші в акції Apple чи Google, що дає значний приріст. В Україні інструменти інвестування обмежені переважно державними облігаціями (ОВДП) та депозитами. Це надійно, але не створює того «вибухового» зростання капіталу, яке б мотивувало ризикувати на довгу дистанцію.
Чи рятує індексація?
На папері — так. Якщо ви почали відкладати 1000 грн у 2025 році, а через 5 років хліб подорожчав удвічі, страхова пропонує вам платити 2000 грн. Відповідно, і ваша фінальна виплата зростає пропорційно.
Проте є нюанс: Індексація захищає купівельну спроможність, але вона не гарантує збагачення. Це інструмент збереження, а не агресивного заробітку.
Порада: Для українських реалій експерти часто радять комбінований підхід: відкривати поліс у валютному еквіваленті (хоча оплата йде в гривні) та обов’язково погоджуватися на щорічну індексацію.
Висновок: Між стабільністю майбутнього та ризиками сьогодення
Накопичувальне страхування життя — це не «чарівна пігулка» для швидкого збагачення, а фінансовий фундамент, який працює лише на довгій дистанції. У порівнянні з розвиненими ринками, український сектор НСЖ перебуває у стані «загартування вогнем».
Головні тези для прийняття рішення:
- Питання не в прибутку, а в захисті. Головна цінність НСЖ не у відсотках (які ледь покривають інфляцію), а в тому, що з першого ж дня дії поліса ваше життя застраховане на суму, яку ви лише плануєте накопичити через 20 років. Жоден банківський депозит не надасть такої опції.
- Дисципліна як перевага. Для багатьох українців саме неможливість легко зняти кошти з рахунку є рятівним колом, яке дозволяє не витратити «пенсійні» гроші на чергову емоційну покупку.
- Довіра через глобалізацію. Якщо ви обираєте компанію з іноземним капіталом, ви фактично довіряєте свої кошти не лише локальному офісу, а й міжнародним перестрахувальним гігантам. Це суттєво знижує ризик повної втрати коштів у разі локальних потрясінь.
- Свідома старість. Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, солідарна пенсійна система (де працюючі утримують пенсіонерів) у майбутньому зможе забезпечити лише мінімальний прожитковий рівень. Приватні накопичення стають не розкішшю, а життєвою необхідністю.
Підсумкова порада: НСЖ варто розглядати як один із елементів вашого фінансового портфеля (на рівні з ОВДП, нерухомістю чи валютою), а не як єдиний спосіб заощадження. В ідеальних умовах він має покривати ваші базові потреби в майбутньому та забезпечувати фінансовий резерв для родини у критичних ситуаціях.